Сім гномиків
Обсіли в лісі пень...
Дивилися на нього
Цілий день...
І вірили сім гномиків
У те,
Що пень той
Неодмінно зацвіте...
Сім гномиків терплячими були:
Над пнем отим
Під вечір зацвіли...



















Казка
Казки, між іншим, пишуть,
Як правило, вночі...
І, бажано, щоб лампа
Горіла на печі...
У бовдурі щоб глухо
Щось вило і гуло,
Кулак щоб був під вухом,
І просо не пекло...
Писати треба казку
Шматочком олівця...
Під ковдру не ховати
Ні п’яток, ні лиця...
Зі слів треба почати,
Що десь... і що колись,
За сотні верст від хати
Царі собі велись...
Що в них були маєтки...
І статки, і любов...
Й що цар на полюванні
Царевича знайшов...
Малого, немовля ще,
В корзині із лози...
...Якийсь таємний голос
Сказав: “Бери й вези!”
І цар покинув бити
Вовків і кабанів:
Взяв обіруч корзину
І так загомонів:
“Мені оцю ... Читать дальше »